Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 року Справа № 910/27133/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГончарука П.А.,суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіСтратієнко Л.В.,за участю представників сторін від позивачаМостового О.А.,від відповідача 1Вакханова О.Г.,від відповідача 2Уланова І.В.,від третьої особи 1Уланова І.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд - УКБ"на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 рокуу справі№ 910/27133/14 Господарського суду міста Києваза позовомКомунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд - УКБ"до1. Приватного підприємства "Гроно"; 2. Департаменту комунальної власності міста Києваза участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. Київської міської ради; 2. Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва"провизнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд - УКБ" (надалі - КП "Житлоінвестбуд - УКБ", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Гроно" (надалі - ПП "Гроно", відповідач 1) та Департаменту комунальної власності міста Києва (надалі - Департамент комунальної власності, відповідач 2), у якому просило визнати недійсним укладений між ПП "Гроно" та Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) договір № 1/12 від 05.01.2012 року купівлі - продажу нежилого будинку площею 116,50 кв.м., який розташований за адресою: м. Київ, вул. Львівська, 36 (літера Ж).

На думку позивача, зазначений договір суперечить вимогам чинного законодавства та є недійсним на підставі статей 203, 215, 228, 229, 230 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), оскільки нерухоме майно, що є предметом договору, було аварійним та закріплене на праві господарського відання за позивачем, проте Головне управління комунальної власності міста Києва, в порушення розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14.09.2011 року № 1659 "Про передачу основних засобів комунальної власності територіальної громади міста Києва" відчужило це майно, чим перевищило свої повноваження, порушило публічний порядок та ввело в оману ПП "Гроно" щодо наявності істотних обставин, які перешкоджали вчиненню правочину. Крім того, позивач вказує на невиконання відповідачами положень ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" про те, що місцева рада зобов'язана у місячний строк з моменту реєстрації приватизованого об'єкта переоформити договір оренди на користування землею.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2015 року (суддя Чинчин О.В.) в позові відмовлено повністю.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 року (судді: Чорногуз М.Г. (головуючий), Рудченко С.Г. та Мальченко А.О.) апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Директор ПП "Гроно" та представник Департаменту комунальної власності та Київської міської ради подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі № 910/27133/14 - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

У справі, яка переглядається суди встановили, що 29.07.2011 року наказом Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 163-ПР, яке в подальшому згідно з рішенням Київської міської ради від 15 березня 2012 року № 198/7535 перейменовано у Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), на виконання рішення Святошинської районної у м. Києві ради від 29.09.2009 року № 353, було прийнято рішення про приватизацію шляхом викупу нежилого будинку площею 116,50 кв.м., який орендується ПП "Гроно" та перебуває на балансі Комунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" (т. І, а.с. 128).

31.03.2011 року Київська міська рада прийняла рішення № 100/5487 "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2011 - 2012 роки", яким, зокрема, уповноважено Департамент комунальної власності здійснювати організацію та проведення приватизації майна, передбаченого Програмою та рішеннями районних у місті Києві рад.

05.01.2012 року між ПП "Гроно" та Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було укладено договір № 1/12 купівлі - продажу, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив об'єкт приватизації - нежилий будинок площею 116,50 кв.м., який розташований за адресою: м. Київ, вул. Львівська, 36 (літера Ж), за ціною 443100,00 грн.

30.01.2012 року Головне управління комунальної власності м. Києва та ПП "Гроно" підписали акт приймання передачі нежилого будинку площею 116,50 кв.м., на вул. Львівська, 36 (літера Ж) (т. І, а.с. 124).

Одночасно, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14.09.2011 року № 1659 "Про передачу основних засобів комунальної власності територіальної громади міста Києва" (із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 28.11.2011 року № 2211, від 06.12.2011 року № 2285) нежилі будинки № 34 площею 390,5 кв. м та № 36 площею 116,5 кв. м на вул. Львівській, які належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва, були закріплені на праві господарського відання за КП "Житлоінвестбуд - УКБ" (т. І, а.с. 25).

27.01.2012 року на підставі наказу КП "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" від 27.01.2012 року № 13 між КП "Житлоінвестбуд - УКБ" та КП "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" було підписано акт про передачу КП "Житлоінвестбуд - УКБ" основних засобів (нежиле приміщення площею 116,5 кв.м. на вул. Львівській,36) на праві господарського відання (т. І, а.с. 29-30).

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 цього Кодексу, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, за позовом не сторони правочину, а іншої заінтересованої особи, правочин може бути визнаний судом недійсним, але за умови порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права позивача.

Звертаючись до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу, КП "Житлоінвестбуд - УКБ" посилалось на порушення його прав, як особи, якій належить відчужуване майно на праві господарського відання.

Відповідно до частини 2 ст. 327 ЦК України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

Згідно ст. 17 цього Закону відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Статтею 133 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) передбачено, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника (ч.с. 1, 3 ст. 136 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 цього Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право господарського відання.

Отже, для захисту свого права господарського відання на майно шляхом визнання недійсним договору про відчуження майна іншій особі, особа має підтвердити набуття нею такого права у встановленому законом порядку на момент вчинення оспорюваного договору.

Установивши, що нерухоме майно - нежилий будинок площею 116,50 кв.м., який орендувалося ПП "Гроно" та перебувало на балансі КП "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва", належало до комунальної власності територіальної громади м. Києва і було відчужене за рішенням органу місцевого самоврядування, при цьому, рішення про приватизацію шляхом викупу цього нежилого будинку (є чинним і в установленому порядку не скасовано) було прийнято раніше розпорядження Київської міської державної адміністрації від 14.09.2011 року № 1659 про закріплення цього майна за КП "Житлоінвестбуд - УКБ" на праві господарського відання, а акт про передачу майна КП "Житлоінвестбуд - УКБ" було підписано вже після укладення оспорюваного договору купівлі-продажу та передачі цього майна за актом ПП "Гроно", суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову КП "Житлоінвестбуд - УКБ", оскільки на момент вчинення оспорюваного правочину позивач у встановленому законом порядку право господарського відання на майно не набув, а отже не є особою, чиї права порушено внаслідок його укладення.

Посилання КП "Житлоінвестбуд - УКБ" у касаційній скарзі на порушення судами положень ст.ст. 229, 230 ЦК України є безпідставними, оскільки позивач не є стороною оспорюваного договору, тобто, не є особою, яка помилилася або діяла під впливом обману, тому цей договір взагалі не може бути визнаний недійсним за його позовом на підставі цих норм.

Доводи КП "Житлоінвестбуд - УКБ" про те, що господарський суд прийняв рішення, що стосується прав і обов'язків Київської міської державної адміністрації, яка не була залучені до участі в справі, є безпідставними, оскільки рішення господарського суду безпосередньо не впливає на права і обов'язки цього органу місцевого самоврядування, оскільки Київська міська державна адміністрація є виконавчим органом місцевого самоврядування у місті Києві, підзвітна та підконтрольна Київській міській раді, яка здійснює права суб'єкта комунальної власності від імені та в інтересах територіальної громади у місті Києві та брала участь у справі, як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Інші доводи касаційної скарги правильних висновків судів про відмову в позові не спростовують, фактично повторюють доводи апеляційної скарги, які були предметом ретельного дослідження в суді апеляційної інстанції і їм дана належна правова оцінка. Порушення або неправильне застосування судами норм процесуального права, які призвели до прийняття неправильного рішення, судом касаційної інстанції не встановлено.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга залишається без задоволення, а ухвалені судові рішення - без змін.

Судові витрати у справі відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд - УКБ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 року у справі № 910/27133/14- без змін.

Головуючий суддя Гончарук П.А.Суддя Кондратова І.Д.СуддяСтратієнко Л.В.